З року в рік до нашого університету приходять нові студенти-іноземці (значний відсоток з яких українці), аби здобути освіту саме у Пряшівському університеті, і їхня кількість постійно зростає. Своїм досвідом студентського життя з нами поділилися Юрій (студент 1 курсу Греко-католицького факультету) та Юлія (студентка 4 курсу Філософського факультету), щоб зацікавити майбутніх абітурієнтів і підтримати тих, хто лише починає своє нове життя за кордоном.
• Які ви мали очікування перед вступом до Пряшівського університету? Як уявляли собі навчання?
Юрій: Я надивився американських серіалів і уявляв, що все буде так само, але коли приїхав, то реальність, звісно, виявилася іншою. Не скажу, що був дуже розгублений, адже мій старший брат уже навчався в Пряшівському університеті, тож я був більш-менш підготовлений до особливостей країни та університету.
Юлія: Я мала великі надії та цілі. Морально готувалася до всього: міграції, адаптації, складнощів із навчанням. Від початку не будувала ілюзій про «казкове» студентське життя. Доросле самостійне життя без батьків, де допомогти собі можеш лише ти сам.
• Як проходила ваша адаптація до життя в Словаччині та навчання?
Юрій: З адаптацією мені допомагав брат. У спілкуванні зі словаками великої різниці не відчув, лише мова інша, а звички й гумор подібні до наших, закарпатських. До навчання вже звик, готую себе морально до семестрових іспитів. Трохи хвилююся, як ніяк стрес відчутний, адже все буде іншою мовою.
Юлія: Коли я приїхала на навчання, пережила сильний стрес, бо, по-перше, вступила на спеціальність переклад англійсько-німецької мови, практично не знаючи німецької. Уже через два місяці хотілося зібрати речі й поїхати додому, але я нагадала собі, скільки часу і коштів було витрачено, взяла себе в руки. По-друге, на початку не відчувала близькості зі словаками. Різні погляди, різна культура. Тепер усе по-іншому: чотири роки перебування тут багато змінили в мені, я краще розумію місцеву культуру та звички людей, і з навчанням ситуація інша.
• Як вам спілкування з викладачами?
Юрій: На Греко-католицькому факультеті всі викладачі дуже приємні. Йдуть назустріч, допомагають, коли виникають труднощі. Лише поодиноким складно знайти спільну мову зі студентами, мабуть, через особливості характеру.
Юлія: Усі викладачі, які у мене викладали, були чуйними, завжди готовими проконсультувати та справжніми професіоналами. Уже з другого курсу я зрозуміла, що університет – це частина звичайного життя, і не варто виснажувати себе через завдання. Це, до речі, наголошують і самі викладачі. Потрібно працювати відповідно до своїх можливостей. Старатися, але не до виснаження.
• Як ви справляєтесь із великою кількістю інформації? Що вас мотивує?
Юрій: Після школи, звісно, відчувається різниця у навантаженні. Інформації набагато більше, запам’ятати потрібно чимало, а ще часто більшість завдань і тестів припадають на одні й ті самі дати. Іноді справжній хаос у голові та хвилювання, як усе встигнути. Мотивація в мене не постійна, приходить спалахами. Інколи важко змусити себе, але я розумію, що це мій обов’язок, бо можу вилетіти з навчання, тому намагаюся тримати себе в руках.
Юлія: Я вже навчаюся в магістратурі та змінила спеціальність. Не скажу, що завдань стало менше, навпаки, більше. Змінилося моє ставлення до навчання. Я використовую тайм-менеджмент, планую, що і коли маю зробити, щоб потім мати більше вільного часу. Вже не караю себе за те, що можу чогось не знати ідеально. Дотримуюся дисципліни, і для мене це радше питання обов’язку, ніж мотивації. Зміна спеціальності (Юлія тепер навчається на спеціальності «Англійська мова та англомовні культури») пішла мені на користь, бо спектр можливостей для майбутньої роботи розширився, і я знайшла справу, якою дійсно хочу займатися.
Студентське життя за кордоном – це виклики, шлях до дорослішання, самопізнання й нових можливостей. Досвід Юрія та Юлії показує, що головне не боятися починати, вірити у свої сили й не втрачати цікавість до світу. Адже кожен семестр це новий крок до того, щоб стати кращою версією себе. І саме в цьому, мабуть, і полягає справжній сенс навчання в університеті – аби не лише здобути освіту, а й навчитися жити.
Z roku na rok do našej univerzity prichádzajú noví študenti cudzinci (značné percento z ktorých sú Ukrajinci), aby získali vzdelanie práve na Prešovskej univerzite, a ich počet neustále rastie. Svojimi skúsenosťami so študentským životom sa s nami podelili Yurii (študent 1. ročníka Gréckokatolíckej teologickej fakulty) a Yuliia (študentka 4. ročníka Filozofickej fakulty), aby zaujali budúcich uchádzačov a podporili tých, ktorí len začínajú svoj nový život v zahraničí.
• Aké ste mali očakávania pred prijatím na Prešovskú univerzitu? Ako ste si predstavovali štúdium?
Yurii: Pozrel som si veľa amerických seriálov a predstavoval som si, že všetko bude rovnaké, ale keď som prišiel, realita sa, samozrejme, ukázala iná. Nepoviem, že som bol veľmi zmätený, pretože môj starší brat už študoval na Prešovskej univerzite, takže som bol viac-menej pripravený na špecifiká krajiny a univerzity.
Yuliia: Mala som veľké nádeje a ciele. Morálne som sa pripravovala na všetko: migráciu, adaptáciu, ťažkosti so štúdiom. Od začiatku som si nerobila ilúzie o „rozprávkovom“ študentskom živote. Dospelý samostatný život bez rodičov, kde si môžeš pomôcť len sám.
• Ako prebiehala vaša adaptácia na život na Slovensku a štúdium?
Yurii: S adaptáciou mi pomáhal brat. V komunikácii so Slovákmi som nepocítil veľký rozdiel, iba jazyk je iný, a zvyky aj humor sú podobné ako u nás na Zakarpatsku. Na štúdium som si už zvykol, pripravujem sa morálne na semestrálne skúšky. Trochu sa obávam, predsa len stres je citeľný, keďže všetko bude v inom jazyku.
Yuliia: Keď som prišla na štúdium, prežila som silný stres, pretože, po prvé, nastúpila som na odbor preklad anglického-nemeckého jazyka, pričom som nemecky takmer nevedela. Už po dvoch mesiacoch som chcela zbaliť veci a ísť domov, ale pripomenula som si, koľko času a peňazí bolo vynaložených, vzala som sa do rúk. Po druhé, na začiatku som necítila blízkosť so Slovákmi. Rôzne názory, rôzna kultúra. Teraz je všetko iné: štyri roky pobytu tu veľa vo mne zmenili, lepšie rozumiem miestnej kultúre a zvykom ľudí, a so štúdiom je situácia iná.
• Ako sa vám komunikuje s vyučujúcimi?
Yurii: Na Gréckokatolíckej fakulte sú všetci vyučujúci veľmi príjemní. Vychádzajú v ústrety, pomáhajú, keď vzniknú ťažkosti. Len jednotlivcom je ťažké nájsť spoločnú reč so študentmi, asi kvôli povahe.
Yuliia: Všetci vyučujúci, ktorí ma učili, boli vnímaví, vždy pripravení poradiť a skutoční profesionáli. Už od druhého ročníka som pochopila, že univerzita – to je súčasť bežného života, a netreba sa vyčerpávať kvôli úlohám. To, mimochodom, zdôrazňujú aj samotní pedagógovia. Treba pracovať podľa svojich možností. Snažiť sa, ale nie do vyčerpania.
• Ako zvládate veľké množstvo informácií? Čo vás motivuje?
Yurii: Po škole, samozrejme, cítiť rozdiel v zaťažení. Informácií je oveľa viac, treba si veľa zapamätať, a ešte často väčšina úloh a testov pripadá na rovnaké termíny. Niekedy je v hlave skutočný chaos a obavy, ako všetko stihnúť. Motivácia u mňa nie je stála, prichádza v zábleskoch. Niekedy je ťažké sa prinútiť, ale chápem, že je to moja povinnosť, lebo môžem vyletieť zo štúdia, preto sa snažím držať sa pod kontrolou.
Yuliia: Už študujem na magisterskom stupni a zmenila som odbor. Nepoviem, že úloh je menej, naopak, viac. Zmenil sa môj prístup k štúdiu. Používam time management, plánujem, čo a kedy mám urobiť, aby som potom mala viac voľného času. Už sa netrestám za to, že niečo nemusím vedieť dokonale. Dodržiavam disciplínu, a pre mňa je to skôr otázka povinnosti než motivácie. Zmena odboru (Yuliia teraz študuje odbor anglický jazyk a anglofónne kultúry) mi prospela, pretože sa rozšíril okruh možností pre budúce zamestnanie, a našla som oblasť, ktorej sa naozaj chcem venovať.
Študentský život v zahraničí – to sú výzvy, cesta k dospelosti, sebapoznaniu a novým možnostiam. Skúsenosť Yuriia a Yulii ukazuje, že hlavné je nemať strach začať, veriť vo svoje sily a nestratiť záujem o svet. Pretože každý semester je nový krok k tomu, aby sa človek stal lepšou verziou samého seba. A práve v tom, možno, spočíva pravý zmysel štúdia na univerzite – nielen získať vzdelanie, ale aj naučiť sa žiť.
Olha Khutorna
Komentovať